«Нескінченна історія» Міхаеля Енде: про вічні цінності та їх знецінення
Взагалі, «Нескінченна історія» – це одна з тих дитячих книг, які не просто розповідають щось цікаве й захоплююче: після прочитання залишається багато «дорослих» думок.
Llevella (анонімно) ↓
«Нескінченна історія» Міхаеля Енде: про вічні цінності та їх знецінення
Люба (анонімно) ↓
«Мандрівний Замок Хаула»: головоломка з присмаком казки
Тіна (анонімно) ↓
«Мандрівний Замок Хаула»: головоломка з присмаком казки
Юлія Бурковська ↓
«Нескінченна історія» Міхаеля Енде: про вічні цінності та їх знецінення
emly (анонімно) ↓
«Нескінченна історія» Міхаеля Енде: про вічні цінності та їх знецінення
ole-smal ↓
«Мандрівний Замок Хаула»: головоломка з присмаком казки
Лілія Хомишинець ↓
«Мандрівний Замок Хаула»: головоломка з присмаком казки
Анонім ↓
«Мандрівний Замок Хаула»: головоломка з присмаком казки
Сашко/235 ↓
«Мандрівний Замок Хаула»: головоломка з присмаком казки
Ярослав Вішталюк ↓
«Мандрівний Замок Хаула»: головоломка з присмаком казки
Взагалі, «Нескінченна історія» – це одна з тих дитячих книг, які не просто розповідають щось цікаве й захоплююче: після прочитання залишається багато «дорослих» думок.
Кажуть, зараз у світі панує культ тіла. Кажуть також, що сучасне суспільство втратило свою душу. Тарас Антипович, вбиваючи поміж книжкових сторінок збірки «Тіло і доля» грішні тіла кількох персонажів своїх новел, намагався таким чином воскресити розуміння душі. Смерть, доля і душа – головні метафізичні категорії й водночас герої шести новел. Антигероєм виявилось, як не дивно, грішне і багатостраждальне людське тіло.
Уявіть собі велику кімнату, захаращену всіляким чаклунським приладдям: паличками, капелюхами-невидимками, мітлами, ретортами з приворотним зіллям та грубезними фоліантами з заклинаннями. Якщо поміж всього цього випадково виявилися б семимильні черевики, а ви якраз налаштувались читати «Мандрівний Замок Хаула» Діани Вінн Джонс, ні в якому разі не беріть до рук, а тим більше не вдягайтечарівні швидкоходи- галопом по Європах таку книжку читати не можна, хоч як би хотілося «ковтнути» її всю й одразу.
Виявляється, кінець світу мав настати ще в 1927 році. І не будь-де, а в колишньому німецькому місті Бреслау, а теперішньому польському Вроцлаві. Саме про це розповідає роман Марека Краєвського «Кінець світу в Бреслау», який уже встиг стати бестселером на батьківщині автора та отримати кілька престижних нагород.